Одним з наслідків розв’язання збройного конфлікту проти України для Росії повинна стати цілковита компенсація збитків і втрат нашого народу. Путінський режим не визнає своєї відповідальності за вбивства, руйнування та шкоду, яку Росія завдала нашим громадянам, бізнесу, державним і комунальним підприємствам, природним об’єктам тощо. Ніби насміхаючись, Росія пропонує Україні взяти на бюджетне утримання соціально-побутові об’єкти в ОРДЛО, амністувати злочинців, відбудувати руїну.

Крим же захоплений Москвою у кращих традиціях нацистської Німеччини, коли окремі окуповані країни чи області ставали васалами Третього Рейху. Москва не бажає пам’ятати подій справжньої історії, коли загарбання чужих територій закінчувалося розвалом наймогутніших імперій. Так і у нашій ситуації воєнна експансія і свавілля будуть обов’язково покарані. І Путін, і його свита мають розуміти незворотність і колективного, і особистого покарання.

На жаль, досі питання відшкодування втрат слабо обговорюється на політичному та аналітичному рівнях в Україні (детальніше про це читайте тут). Поки що йде обговорення стратегій та витрат на відновлення регіонів. Перш за все, мова йде про територію так званих ОРДЛО, хоча втрати від окупації зазнав, звичайно, і Кримський півострів.

Під відновленням мається на увазі фінансування компенсації фізичного зносу майна (капіталу), людського здоров’я, шкоди, завданої природним об’єктам (перш за все, шахтам). При такому підході стратегії відновлення стають схематичними (не допускають вільних підприємницьких інновацій тощо), не виходять за межі економетричних схем, «оптимізують» (фактично мінімізують) стратегії під фінансові обмеження, не враховують необхідність визнання Росії окупантом і винуватцем втрат України.

Не має твердої позиції й український уряд, який планує розглянути стратегію відбудови Донбасу у квітні як сукупність програм і проектів з обґрунтуванням неіснуючих джерел їх фінансування. Це незрозуміла позиція. Як можна не пред’являти фінансові претензії Росії – країні, яка має бути покарана за злочини, сприяння терористам, руйнування, позбавлення людей бізнесу, роботи, житла, інших цінностей? Як можна звертатися за допомогою до Заходу, не змусивши саму Росію до відповідальності? Як можна задовольнятися оціночними загальними цифрами (як це є сьогодні) і не обчислювати та не документувати втрати конкретних родин, підприємств і не ставити задачу адресної матеріальної компенсації втрат?

Отже, сьогодні відсутня сама постановка задачі вирішення повоєнних соціально-економічних проблем двох територій, а також методологія визначення сум репарації за війну і окупацію Донбасу та Криму.

Треба відзначити суттєві відмінності в характері і наслідках воєнних дій на східному Донбасі та на Кримському півострові. На сході Донбасу Москва воює, використовуючи окрім військовослужбовців власних збройних сил, місцевих незаконних збройних формувань, також найманців з Росії, України та інших держав. Виводити ці збройні формування з суверенної України Кремль не відмовляється, але ставить, як відомо, неправомірні зустрічні вимоги до України щодо особливого статусу ОРДЛО. Тому звільнення східного Донбасу стане можливим при подальшому посиленні тиску західних країн на агресора. В Криму при його захопленні застосовувалися регулярні війська РФ, які зараз підтримують окупаційний режим і які не планують забиратися з нашої землі. Тобто без додаткового міжнародного тиску на окупантів звільнення півострова чи хоча б початок перемовин з Москвою з цього питання неможливі. Зрозуміло, що наші втрати в Донбасі і в Криму відрізнятимуться і кількісно, і за методами оцінки збитків, і за часом висунення українських претензій ворогу.

Що маємо зарахувати до суми? Як підійти до визначення величини завданих нам збитків і втрат? Хто є відповідачем, а хто отримувачем репарацій?

Ревізія втрат і збитків

Наші втрати внаслідок збройного конфлікту на Донбасі мають включати всі відповідні втрати як на території, яка постраждала під час війни і була окупованою, так і на тій, яка залишалася під контролем української влади. При цьому треба включати втрати, завдані Україні як у воєнній, так і у цивільній сферах. До втрат і збитків треба віднести шкоду, завдану і здоров’ю, і життю українських громадян (військовослужбовців Збройних Сил України, добровольців, мирних жителів). При цьому компенсації підлягатиме шкода, завдана здоров’ю, внаслідок не тільки воєнних дій, а також внаслідок примусу до рабської праці, перебування у незаконному ув’язненні, катувань і знущань над ув’язненими і полоненими тощо.

Відшкодуванню підлягають:

1. Усі майнові втрати людей (грошей, будинків, підприємств, магазинів, ресторанів тощо). Окрім того, суб’єктами отримання репараційних сум мають бути усі юридичні особи, яким завдані майнові збитки воєнними діями або які навмисно зруйновані агресором.
2. Сума неотриманих за усі роки окупації доходів українських родин та суб’єктів господарювання внаслідок втрати роботи, бізнесу, захоплення підприємств, будинків, споруд.
3. Шкода, завдана агресором природним, водним, земельним об’єктам, в тому числі внаслідок руйнування утилізаційних, очисних, каналізаційних, сміттєзбірних споруд тощо.
4. Втрати нерухомого і рухомого майна державно-правового, інфраструктурного, господарського, фінансового, сільськогосподарського, соціально-культурного, комунального, житлового, побутового призначення, завданих воєнними діями або навмисно зруйнованих агресором.
5. Неотримані доходи підприємств і фінансових корпорацій через зупинку окупантами, ліквідацію, захоплення будинків і споруд, вивезення техніки, обладнання, грошових засобів, цінних паперів, продукції, інших активів; при цьому втрати оцінюються за увесь період бездіяльності підприємств і корпорацій.
6. Втрачені доходи українських сімей внаслідок зупинки трудової, творчої, науково-викладацької чи бізнесової діяльності, що обумовлено вимушеним виїздом чи руйнуванням (ліквідацією, зупинкою) підприємств, фірм, торговельних об’єктів.
7. Шкода, завдана агресором копальням, родовищам внаслідок руйнування очисних, каналізаційних, утилізаційних споруд тощо.

Особливості наших претензій до Москви з приводу окупації та завдання шкоди АР Крим, які доповнюють перелічені вище позиції стосовно Донбасу, полягають у двох пунктах:

1. Компенсація втрати помешкань та комерційних об’єктів громадянами, які покинули Автономну Республіку Крим та Севастополь через російську експансію. Ці об’єкти тепер захоплені іммігрантами з Росії;
2. Необхідність відновлення територій, які використовують збройні сили окупанта на півострові, та утилізації російської техніки та військових споруд.

За інформацією з джерел країни-агресора, на територію півострова переїхало і було легалізовано не менше 200 тис. росіян. Але незалежні експерти вказують, що більша частина мігрантів уникає реєстрації, щоб не потрапити під західні санкції. За додатковими урбаністичними показниками встановлено, що фактична чисельність міст Криму зросла після захоплення півострова, мінімум, на третину (читайте про це тут). Враховуючи ці уточнення, чисельність завезених громадян Росії становить приблизно 1 млн. осіб. Ці незаконні іммігранти мають залишити чуже житло, відмовитися від прав власності на чужу комерційну власність та повернутися на територію Федерації. Усі витрати на репатріацію до РФ цієї маси людей мають бути покладені на Москву і повинні ввійти до суми репарації по Криму.

Відшкодування витрат на відновлення територій, які використовують збройні сили агресора для свого функціонування та вивезення російської техніки з Криму мають бути обов’язковою складовою пакету домовленостей, які треба буде укласти при майбутньому поверненні півострова у лоно Української держави.

Відшкодування витрат на відновлення територій, які використовують збройні сили агресора та вивезення російської техніки з Криму мають бути обов’язковою складовою домовленостей, які треба буде укласти при майбутньому поверненні півострова у лоно Української держави. При цьому потрібно буде розірвати договір між Росією та Україною щодо перебування у Севастополі та інших місцях Криму російських військових частин. Підставою є повне порушення умов цього договору агресором.

Безспірним є положення, що відповідачем перед постраждалими в ході війни й окупації як щодо Донбасу, так і щодо Криму має виступати виключно Російська Федерація. І неприйнятною варто визнати позицію окремих адвокатів наших внутрішніх біженців з Криму та Донбасу, які вимагають визнати відповідальними за шкоду, завдану їх підзахисним, обох учасників конфлікту – Росію та Україну. Той факт, що частина зруйнованих у 2014-2019 роках на території Донбасу житлових будинків (за оцінками українських відомств, біля 7 тис. одиниць з 20 тис. зруйнованих) відбудована українською владою, не означає визнання її відповідальності за втрати, завдані мешканцям донецьког