8 квітня у Житомирі 30 студентів-кінологів з усіх регіонів України здавали випускні іспити після піврічного навчання в Житомирському навчальному центрі підготовки поліцейських. Практична частина екзамену складалася з трьох етапів: спочатку службові пси допомагали у пошуку умовних злочинців за слідом та загубленою річчю, а потім комісія оцінювала рівень дресури і слухняності собак. Очільниця відділу кінологічної діяльності Нацполіції України Світлана Коломієць розповіла Суспільному, що перш ніж вступити до Житомирського навчального центру підготовки поліцейських, студенти пройшли конкурсні відбори в кінологічних центрах країни. "Багато хто зі студентів ніколи не працював з собаками, – каже Світлана Коломієць. – Тут вони отримали собі напарника – за пів року їм треба було познайомитися, звикнути один до одного та почати взаємодіяти, бо кінологічна пара завжди працює разом. Вчилися студенти-кінологи шість місяців, проходячи теорію і практику – вивчали загальні дисципліни та працювали безпосередньо із собаками. Основна робота кінологів в Нацполіції – це розшук злочинців, тому першим вони обов'язково здають екзамен з пошуку злочинця за слідами". Практична частина іспиту складалася з кількох етапів. На перших двох – службові собаки допомагали поліціянтам шукати умовних злочинців за слідом, запахом і за загубленою річчю. "Якщо злочинець загубив якусь річ, її вилучає експертна служба. Коли ми знаходимо злочинця, нам треба зрозуміти, що це дійсно він, а не стороння особа. І в цьому нам допомагає собака. Ми даємо йому понюхати річ зі сліду, а він повинен вибрати, чи належить вона цьому злочинцю", – розповіла очільниця відділу кінологічної діяльності Нацполіції. На завершальному етапі іспиту екзаменаційна комісія оцінювала рівень дресури та слухняності службових псів. Навчати собак починають з двомісячного віку, але щоб підготувати їх до роботи, потрібно два роки. Пса кожному кінологу підбирають окремо – з врахуванням типу темпераменту та особливостей характеру. "Якщо вони не підходять одне одному, то ми міняємо собаку або ж змінюємо службовому псу напрямок роботи, – говорить Світлана Коломієць. – Приміром, буває так, що собаку ставлять на пошук злочинця за слідами, але йому це не вдається. Тоді ми підбираємо йому інший напрям – пошук наркотичних або вибухових речовин". Молодша інспекторка-кінологиня Вікторія Колесник теж має напарника – німецьку вівчарку з кличкою Норд. Зі своїм псом, каже, потоваришувала практично одразу. "Вперше ми зустрілися в кінологічному центрі Києва. Норд був у вольєрі. Я підійшла ближче і він теж підійшов до мене. Він облизав мені руку і ми пішли гуляти. Ось так і потоваришували. Норд доволі гордий і впертий, але добрий. Мабуть, тому ми і знайшли з ним спільну мову без слів – на якомусь енергетичному рівні", – розповідає кінологиня. За її словами, кінологічні тренування проводять щоденно і по кілька разів. "Тренування – це, перш за все, дисципліна і регулярність, – зазначає Вікторія. – Лише за таких умов вдається досягти результату. Щоб собаці не було нудно і все проходило на ентузіазмі та позитиві, ми з Нордом проводимо роботу в ігровій формі. Спочатку займаємося слухняністю. Закінчуємо обов'язково на позитивній ноті, а через певний час беремо інший напрям – наприклад, вибірку речі. На завершення можемо сходити на слід. Ну і звісно ж, має бути вільна гра, тому ми з Нордом ще й гуляємо". Найкраще Норду вдається саме вибірка речі – спочатку пес нюхає річ в стерильній колбі, а потім обирає потрібну і позначає її. Вікторія говорить, що їй подобається стриманість Норда. А ще додає, що вони мають спільну рису – лінь, тому працюють за принципом "краще один раз зробити добре, ніж потім повторювати". Авторка: Надія Олейник Оператор: Сергій Базилюк