Чорнобильська атомна електростанція продовжує функціонувати попри те, що на майданчику немає активних енергоблоків й усі реактори зупинені. На станції працює 2,5 тисячі людей, 99,9% яких живе у Славутичі на Київщині, а інші — у Чернігові та Києві. Робочих місць додала ізоляційна арка "Новий безпечний конфайнмент" над четвертим енергоблоком — споруда накрила собою застаріле "Укриття". Загалом в арці працює 190 людей, однак іноді залучаються працівники з інших цехів. Аби потрапити на роботу, більшості працівників доводиться долати 45-хвилинний шлях електричкою. Суспільне побувало на ЧАЕС, поспілкувалося з її працівниками й зібрало 8 фактів про те, як проходить звичайний робочий день працівника однієї з найнебезпечніших і тому найвідоміших електростанцій світу. Електричка через Білорусь Зі Славутича відправляється електричка до зупинки "Семиходи", де й знаходиться станція. Поїзд долає відстань між Славутичем та ЧАЕС за 45 хвилин — це швидше, ніж діставатися автівкою, адже не потрібно об'їздити територію Білорусі. Три електрички вирушають зранку, а три — увечері. За 20 хвилин після відправлення зі Славутича українські телефонні оператори вже вітають своїх клієнтів у Білорусі, адже працівники ЧАЕС перетинають кордон і знову потрапляють на територію України. Саме так проходить їх подорож на роботу щодня. Прикордонного контролю немає, як і зупинок по дорозі. Місцеві пояснюють: це домовленість із владою Білорусі, яка дозволила прямий шлях зі Славутича до ЧАЕС через її територію. З дорогою більшість працівників станції витрачає на роботу 11 годин на день, без дороги — стандартні 8 годин. Читайте також: Екопротести після Чорнобиля. НАШІ 30 – документальний серіал до 30-ліття Незалежності України "Зоопарк" за вікном Електричка проїздить повз Чорнобильську зону — через поля, озера та річки, тож у вікно можна побачити коней Пржевальського, вовків, лисиць та інших тварин, які за відсутності людей живуть у цій місцевості. 34-річний інженер з ремонту першої категорії Сергій Абдурагімов працює на ЧАЕС 13 років. Нині — у цеху експлуатації об'єкта "Укриття" та "Нового безпечного конфайнменту". Він розповів Суспільному, що через низький вплив людини природа у зоні відчуження стрімко розвивається. "Тварини живуть на волі, їх ніхто там не вбиває і не ловить. Ніхто не обробляє землю — рослини ростуть. У зоні створені всі умови для розвитку природи", — вважає він. Сам Сергій розповів, що переважно бачить з вікна електрички лосів, диких кабанів та косуль, але також можна зустріти коней та вовків. Читайте також: Міграції та зменшення популяції. Як пожежі у Чорнобилі вплинули на тварин "Чиста" та "брудна" зона Абдурагімов також розповів, що по прибуттю зранку на станції "Семиходи" на працівників чекає дві зони перепустки — "чиста" та "брудна". "У "чистій" зоні ми перевдягаємося до спідньої білизни, проходимо до "брудної" зони, й там вже вдягаємо перехідний комплект засобів індивідуального захисту. У цьому комплекті ми вже виконуємо усі свої виробничі обов'язки й працюємо весь день у цьому комплекті", — розповів працівник ЧАЕС. Читайте також: 35 років після аварії на ЧАЕС. Історії евакуйованої, ліквідатора, екскурсовода та львів’янки Гарне харчування, але свого брати не можна Абдурагімов розповів, що на харчування не скаржиться. Співробітників станції годують за затвердженим ще у СРСР зразком, але, на його думку, їжа якісна та смачна. "Харчуємося гарно. Все згідно зі стандартами, встановленими ще у Радянському Союзі — раціон харчування №1 для працівників атомних станцій від 1987 року. Досі, згідно з цим раціоном, нас годують. Скажу, що непогано, голодним ти не залишишся", — розповів він. Працівників годують раз на день в обідню півгодинну перерву, точний час якої різниться залежно від розподілу. Серед страв — різноманітні супи, борщ, каші, салати білкові продукти (м'ясо, риба), розчинна кава та лимонад. Також дають десерт, наприклад, це можуть бути млинці з сиром. Власну їжу приносити не дозволяють, але нема й потреби, адже порції доволі великі. Гроші за харчування ті, хто працює на ЧАЕС не платять, як і за засоби індивідуального захисту. "У нас заборонене будь-яке приймання їжі на відкритому повітрі й ми можемо харчуватися лише в окремих місцях, як їдальня, де дотримані усі санітарно-епідемічні умови, де можна помити руки й продезінфікувати їх. Виносити їжу також не можна", — сказав працівник ЧАЕС. Читайте також: Електричка через Білорусь та Прип'ять, що розсипається. Чим живе Чорнобильська зона Працюють на ЧАЕС через брак роботи Михайло Ковальов працює на ЧАЕС 15 років і зараз контролює вентиляцію в "Укритті". "Так вийшло, що з міста (Славутич — ред.) усі йшли на станцію працювати, тому що більше не було куди. Станція — це стабільність", — говорить він. 26-річний працівник ЧАЕС Ілля Костін також каже, що складно знайти іншу роботу поблизу дому. Тому нині він ремонтує сантехніку та інші поламки на станції. "Була можливість, потрапив сюди й влаштувався", — пояснює він. Жителька Славутича Майя Руденко, яка 17 працює на ЧАЕС, також додає, що роботу тут містяни обирають через стабільність та високу зарплату. Абдурагімов сказав, що його рішення піти працювати на ЧАЕС у 21 рік "було пов'язано також і з фінансовою стороною питання", адже у пожежній частині, де він працював до того, зарплати були невеликі й вдвоє нижчі, ніж на його позиції на станції. Про своє рішення чоловік не шкодує, не планує змінювати роботу, оскільки бачить перспективи від роботи на ЧАЕС і йому подобається колектив. Читайте також: На ЧАЕС зупинилося "тління" мас ядерного палива — головний інженер "Повний соцпакет" Майя Руденко каже, що працівники ЧАЕС мають повний пакет соціального захисту, крім медичного страхування, й "більшу заробітну плату, ніж будь-де". У мерії Славутича Суспільному повідомили, що середня зарплата на ЧАЕС складає 14,7 тисяч гривень, однак переважна більшість працівників станції отримує близько 18 тисяч на місяць. Для жителів Славутича, в якому ціни у кілька разів нижче від київських, це — гарні гроші, зізнаються місцеві. Провідний інженер Артем Сірий також зазначив, що має 58 днів відпустки на рік. Крім того, у працівників ЧАЕС є знижки на відвідування культурно-розважальних подій та санаторіїв. Рішення про подібні пільги можуть або ухвалювати приватні компанії, або організовувати місцевий профсоюз. Читайте також: Кожен день стає новою. Експерт розповів, як змінилася зона відчуження Йдуть з ЧАЕС на сховище У грудні 2020 року неподалік від ЧАЕС, у зоні відчуження, відкрилося Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦХОЯТ) — автономна ядерна установка, призначена для тривалого зберігання відпрацьованого ядерного палива з діючих енергоблоків Рівненської, Хмельницької та Південно-Української атомних електростанцій. Сергій Абдурагімов каже, що багато працівників ЧАЕС йдуть працювати туди. "Як і на будь-якому підприємстві, "текучка" людей постійна. Хтось приходить, хтось іде. Наприклад, цьогоріч у нас все пов'язано з роботою на ЦХОЯТ, туди зараз дуже багато фахівців зі станції пішли працювати", — сказав він. За словами Абдурагімова, ЦХОЯТ належить "Енергоатому", тож це підприємство є небюджетним і тому туди хочуть іти працювати. Водночас чоловік вважає це плюсом, адже на сховище пішли працювати жителі Славутича, зокрема молодь, якої багато у місті, а значить, для них з'явилися робочі місця, крім ЧАЕС. На ЦХОЯТ заробітна плата на близько 30% вища за зарплату на станції. Різне ставлення до серіалу "Чорнобиль" Для туристичної галузі на ЧАЕС найкращими стали 2018-19 роки, адже саме на них прийшовся випуск та популярність серіалу "Чорнобиль" від американського телеканалу HBO. Водночас самі працівники ставляться до серіалу по-різному. Спеціалістка відділу міжнародного співробітництва та інформації ЧАЕС Юлія Марусіч вважає серіал "неправдоподібним" і таким, що має небагато спільного з реальністю, а Артем Сірий каже, що вимкнув серіал після перших серій – з тих самих причин. Галина та Валерій з Прип'яті, які працювали інженерами на ЧАЕС у 1986 році, коли сталася аварія, кажуть, що у серіалі неправдоподібно показали момент після аварії на ЧАЕС, коли люди заворожено дивилися на станцію. За їх словами, такого не могло бути, адже тоді й найближчі дні ніхто не знав про те, що сталося. "У цей час усі спокійно спали. Зранку пішли на базар, аби купити продуктів. Коли ми засинали напередодні, чули якийсь гуркіт, як блискавка. Подумали, що гроза. Зранку побачили пар від станції, потім пішли плітки, про те, що сталося. Базару вже не було, він не працював, всіх почали розганяти", — розповіло подружжя. Водночас Сергію Абдурагімову серіал дуже сподобався, адже йому було цікаво дивитися на місця, схожі на Чорнобильську станцію, хоча у кадрі були й не вони. "Коли показують схожі місця, з'являється відчуття, ніби ти там був, ходив, бачив це все. Також було цікаво дивитися на факти, які надав цей серіал. Не все, звісно, збігається, але серіал зняли чудовий. Я його навіть двічі дивився", — розповів інженер ЧАЕС. Читайте також Держархів створив онлайн-виставку до роковин Чорнобильської катастрофи Застосунок Chornobyl App дозволяє відвідати зону відчуження, не виходячи з дому Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Користувачі акаунтів Google можуть за

Джерело