Листопад 2021 року виявився місяцем, багатим на події як всередині України так і за її межами. Поки увага суспільства була прикута до скандалу із «Вагнергейтом», а Росія продовжувала накопичувати біля кордонів з Україною військову техніку та живу силу для можливого вторгнення, на Сході України продовжувала точитися війна, яка забрала життя сімох українських військових. «Главком» пригадав, ким були ці люди, як опинились на війні та за яких обставин віддали життя за свободу Батьківщини.

Сергій Єлисєєв, 31 рік

На момент загибелі 2 листопада 2021 року мешканець Дніпра Сергій Єлісєєв проходив службу у 128 ОГШБр. Вперше потрапивши на війну ще у 2015 році, чоловік спочатку служив у лавах 93 ОМБр. Загинув у результаті смертельного кульового поранення зі снайперської зброї під час обстрілу позицій бригади поблизу селища Павлополя на Донеччині. Похований у Дніпрі на Алеї Героїв Краснопільського цвинтаря. Залишилися батьки, дружина та син.

Тетяна Алхімова, 24 роки

Уродженка села Козачі Лагеря, що на Херсонщині, Тетяна у 2019 році отримала вищу освіту в Херсонському державному університеті та ступінь «бакалавр» за напрямом підготовки «туризм». На військовій службі в 57 ОМБр – з 16 серпня 2019 року.

Спочатку проходила службу на посаді радіотелефоніста, згодом була переведена на посаду зовнішнього пілота (оператора безпілотних авіаційних комплексів). Загинула 6 листопада в зоні ООС від кульового поранення. 10 листопада була похована у Новій Каховці.

Віталій Павлисько, 47 років

Головний сержант взводу 7-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 24 ОМБр був мешканцем міста Яворів, що на Львівщині. Брав участь у бойових діях у складі 24 бригади з 2015 року. Загинув близько 7 листопада в результаті поранень, отриманих під час розриву ворожої 120 мм міни на бойових позиціях поблизу села Новозванівки на Луганщині. Похований на

Новому цвинтарі в місті Яворові^. Залишились батьки, дружина, син та донька.

Руслан Прусов, 44 роки

Підполковник, заступник командира бригади – начальник повітряно-десантної служби 79 ОДШБр, мешканець Миколаєва. Загинув під час виконання бойового завдання в результаті підриву автомобіля на ворожому невідомому вибуховому пристрої поблизу села Нижньотеплого на Луганщині. Похований на Почесному секторі Мішковського кладовища в Миколаєві/ Залишилися дружина та донька.

Вадим Федосеєв, 51 рік

На момент початку війни у 2014 році Вадим вже був військовим пенсіонером. Невдовзі його мобілізували. Проходив службу у 79 ОДШБр у званні майстер-сержанта. Загинув під час виконання бойового завдання в результаті підриву автомобіля на ворожому невідомому вибуховому пристрої поблизу сепа Нижньотеплого на Луганщині. Похований на Почесному секторі Мішковського кладовища в Миколаєві. Залишилися дружина та дорослий син.

Уберт Мрачковський, 33 роки

Мешканець Хмельницького. Старший солдат, снайпер підрозділу 8 ОПспП. У 2014 році брав участь у боях за Савур-Могилу у складі 51 ОМБр, був поранений, проте після одужання повернувся на фронт. Брав участь у боях за Дебальцеве у складі 128 ОГШБр. За сумлінне та бездоганне служіння Українському народу, зразкове виконання військового обов'язку 3 листопада 2015 року був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Загинув в результаті кульового поранення під час обстрілу з боку російських найманців в районі села Причепилівки на Луганщині. Похований на Алеї Слави на цвинтарі у мікрорайоні Ракове міста Хмельницького. Залишилися мати, дружина та двоє дітей.

Алі Наіб Алхаслі, 29 років

Народився в Азербайджані, мешканець м. Харкова, захоплювався спортом. Активно займався бойовими мистецтвами, був бійцем змішаних єдиноборств ММА. Старший солдат, старший оператор 2 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 54 ОМБр. На військовій службі в ЗС України – з 2018 року. Загинув в районі проведення ООС від кулі ворожого снайпера.