20 січня Україна відзначає День пам'яті захисників Донецького аеропорту, яких назвали «кіборгами» за їх стійкість та незламність. У День пам’яті Суспільне поспілкувалось із учасником оборони Донецького летовища Назарієм Чепком з містечка Городок, що на Хмельниччині.

«Пішов батько на Схід воювати, і я пішов за батьком, ми з ними навіть пересікалися в Донецькому аеропорту один раз. Це метеостанція донецького летовища була. Я вважаю, що кожний українець, в якого була змога, або зараз є змога, повинен віддати належне своїй Батьківщині», - так починає сою розпоідь про оборону Донецького аеропорту Назарій Чепко.

Воювати на Схід країни хлопець пішов добровольцем. Служив у добровольчому українському корпусі. Основна позиція військовослужбовця у 2014-му - метеостанція Донецького летовища. Там вперше і зустрівся з батьком.

«Чому добровольчий український корпус? Тому що це один з добровольчих підрозділів, який брав участь у військових діях на території Донецького летовища. Я не був присутнім на Революції Гідності, коли розстрілювали Небесну сотню, я день до того поїхав, в мене було запалення легень, тому вважав, що я маю компенсувати свою відсутність під час розстрілу на майдані своєю присутністю на території Донецького летовища», - розповідає колишній доброволець.

До Донецького аеропорту Назарій потрапив у віці 20-ти років.

«Вперше мені сказав командир групи: «Малий, ти не знаєш куди ти лізеш!», але я сказав, що хочу на територію аеропорту попасти. Тоді він каже: «Та мовчи, навіть не говори такого, ти не знаєш, що там робиться, куди ти лізеш, ти ще малий!». Донецьке летовище добувало свої вже останні дні під контролем української сторони, були потрібні ресурси людські, сказали: «Хто піде?». Я і ще кілька хлопців в ту ротацію таки пішли. Вийшли зі строю кілька хлопців і ми, власне, і поїхали», - згадує боєць.

Пригадує Назарій і момент, який назавжди закарбувався у пам’яті.

«Я цікавився, то наш випадок є єдиним, коли батько з сином зустрілися на території Донецького летовища. Це, напевно, найстрашніше, коли з тобою є твої рідні. Коли був обстріл перший, обстріл, який я зустрів на метеостанції Донецького летовища, батько своїм тілом закривав мене, а обличчя – автоматом», - розповідає учасник оборони Донецького аеропорту.

Одна ротація, говорить Назарій, проводилась 30 днів. Кожний військовослужбовець сам вирішував, чи залишатися на місці бою.

«Ми як добровольці там були, але ми не добровільно прийшли до війська, а ми добровільно воювали. Тобто весь відрізок часу, який ми були на фронті, нам ніхто нічого не платив за це. Одяг і харчі, які ми мали, нам давали або волонтери, або свої у нас були. Я, наприклад, перед тим був на заробітках, я заробив собі і на шолом, і на бронежилет», - розповідає Назарій.

Адаптуватися до мирного життя у рідному містечку допомогли рідні, друзі та собаки, говорить боєць. До війни чоловік очолював громадську організацію «Патріот України», наразі є депутатом Городоцької міської ради та допомагає учасникам АТО.

Назарій розповідає, що найбільше почав цінувати після війни здоров’я і життя.

«Ось на тій же метеостанції, коли хлопці за термінал до нас приповзали, в одного, фактично, ноги трималися на штанах. От після такого, коли ти стаєш своїми ногами в калюжу, ти драдий, що в тебе є твої ноги.

Зараз Назарій, у складі ЗСУ, продовжує брати участь у бойових діях на сході країни. За його словами, останній раз перебував у зоні проведення АТО/ООС вісім місяців тому.

За словами координаторки «Центру допомоги учасникам АТО» в Хмельницькій області Наталії Дзекар, під час оборони Донецького аеропорту загинули дев’ять військовослужбовців з Хмельниччини.

Серед загиблих –хмельничанин Дмитро Івах та Василь Григор’єв, Іван Зубков з колишнього Деражнянського району, кам’янчани Валерій Лізвінський, Руслан Коношенко та Віталій Ремішевський, Володимир Марковський із колишнього Славутського району, Руслан Присяжнюк з колишнього Летичівського району, Ігор Білик зі Старокостянтинова.

Читайте також На випадок війни: як і чим забезпечені навчальні заклади Хмельниччини На Миколаївщині військовослужбовець закрив собою побратима від вибуху гранати

Джерело