У березні в тимчасово окупованому Криму почастішала «бавовна». У Севастополі гриміло 18 березня, а потім було дуже весело 22 березня.

У Джанкої в ніч на 21 березня було, за даними ГУР, знищено залізничний потяг з крилатими ракетами «Калібр». Не виключено, що було задіяно безпілотників.

Збіг чи ні – не знаю… Але мені буквально сьогодні наснився сон. Я не часто пам’ятаю їх, коли вони сняться. Але цей – запам’ятав.

Сниться мені, що я дивлюся новини, а там передають слова головкома Валерія Залужного: «Армію росіян розбито, ми переслідуємо її по всьому фронту».

Я не знаю, коли це станеться. І якою ціною. Але станеться – точно! І Крим, звісно, буде пріоритетом. Тому що весь цей рейх, уся путінська імперська ідеологія зав’язані на Криму.

Наразі основні думки вищого військового командування України, безумовно, зосереджені на тому, як провести наступальну операцію, про яку так багато говорять.

Невідомо, де буде перший удар, де другий, де третій. Але немає сумнівів, що цей план передбачає розрив так званого сухопутного коридору в Крим.

Усіма останніми ударами по російських позиціях у Криму українська армія демонструє, що це – вразливе місце. Що окупанти там не «під парасолькою» та «не в танчику». І це дуже важливі удари. Які дають розуміння всім окупантам – від генерала до якоїсь чиновниці, що визволення Криму є питанням часу.

І розуміння такого там стає дедалі більше. Окупанти один одного і себе особисто якось підбадьорюють, але роблять це все частіше та істеричніше. Що багато про що говорить.

Я знаю психологію російських окупантів. Крим – це природна пастка. Навіть якщо ми якийсь час після перерізання «сухопутного коридору» щадитимемо кримський міст, по ньому особливо багато не провезеш. Та й не простоїть він довго. Так от, опинившись у пастці, російська армія, всупереч бравурним заявам, не «триматиметься до останнього», не «битиметься на смерть». Це боягузлива нація. І відчувши чужу силу (в даному випадку – нашу), російська армія панічно відступатиме, масово здаватиметься і проситиме пощади.

Зараз триває підготовка того, щоб поставити росіян саме у таке становище. І змусити тікати. У тому числі із Криму.

Це буде ефект доміно. І під крики «Шефе, все пропало!» покидьки з путінського оточення самі його зв’яжуть, щоб віддати до Гааги і вимолювати прощення для себе особисто.

Наголошую – саме Крим буде тим відчуттям остаточної поразки, після чого розпочнеться процес краху путінського режиму у прискореному перемотуванні.

Джерело