22-річний Олександр Захарчук та 24-річна Юлія Бондарєва з дитинства були пацієнтами, тоді ще санаторію "Дачний". В обох – діагноз ДЦП. Нині хлопець працює асистентом фізичного терапевта, а дівчина — фахівчинею з організації дозвілля у Волинському центрі реабілітації, де свого часу їх поставили на ноги.
Історії свого успіху працівники Волинського центру комплексної реабілітації "Фенікс"( раніше санаторій "Дачний" – ред.) розповіли Суспільному.
"Дорога знову привела мене сюди", – Олександр ЗахарчукОлександр родом із з села Тур Камінь-Каширського району. Вперше до закладу потрапив у три роки, реабілітації проходив декілька разів на рік.
"Тут виріс, став на ноги й досі дуже вдячний цьому колективу, бо вони дають результат, а результат цей перед вами зараз. Дорога знову привела мене сюди, але вже в якості працівника", – каже Олександр Захарчук.
Освіту, розповідає Олександр, здобув у Рівненській медичній академії. Під час навчання зрозумів, що професійну діяльність хоче присвятити реабілітації дітей і вже десять місяців працює в центрі "Фенікс".
"Я зрозумів, що я можу допомагати таким дітям і робити їхнє життя кращим. Найбільша подяка для нас – це перші кроки наших дітей, перші їх успіхи", – говорить хлопець.
Юлія Бондарєва"З восьми місяців до 18 років, майже весь час тут", – розповідає про своє дитинство колишня пацієнтка санаторію "Дачний" Юлія Бондарєва.
"Мене поставили на ноги. Почала я самостійно ходити у два роки й десять місяців, ну а далі школа, коледж, університет", – говорить Юлія. У центрі вона відповідає за організацію дозвілля дітей.
Нині дівчина здобуває другу вищу освіту – психолога, за першою – вона педагогиня. Живе у Ківерцях. Її робочий день триває із 13.00 до 21.00, аби мати змогу добиратися ввечері додому, навчилася водити авто.
Щоб проявити свою унікальність, дітям з інвалідністю потрібно багато допомоги: психологічної, педагогічної, фізичної, — каже Юлія, і саме тому, говорить дівчина, вирішила працювати у реабілітаційному центрі.
Олександр та Юлія мають безліч планів, зокрема щодо підвищення рівня освіти та професійного зростання. Обоє кажуть, що ДЦП — це не вирок, головне працювати над собою і не зупинятися.
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
Джерело
