У Києві бабуся Галина майже 50 років продавала квіти у метро. Три місяці тому її будинок знищила російська ракета: жінка дивом вижила, проте залишилась без даху над головою. Зараз їй допомагають волонтери, які опікуються старенькими. 

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Неллі Ковальської.

Російська ракета знищила дім під Києвом

84-річна Галина Михайлівна просить називати її бабуся Галя. Її будинок у червні 2023 знищила російська ракета. Жінку врятувала стіна літньої кухні. Вона тоді дивом вижила, проте кілька тижнів провела у лікарні. 

"Ракета впала біля мене, освітила ноги - все освітила. Як я вилізла на вулицю – я нічого не знаю, але бачила, як горіла хата, все ж бачила", - каже пенсіонерка. 

Волонтери орендували квартиру для бабусі Галі

Зараз у Києві в метро бабуся Галя знову продає квіти. Жінка каже, що торгує від 1966 року. Це було її робоче місце, коли метро тут ще не викопали, а навколо був – пустир та кінцева міжміського автобусу. Її тут знають – всі перехожі. Останнім часом, коли стала вже геть хвора – тутешні мешканці і сусіди намагались допомогти: приносили продукти, купляли ліки. Тож, коли після чергового обстрілу Галина Михайлівна не вийшла торгувати – кинулися на пошуки.

"Приїхав в лікарню, купив всі ліки, які потрібно", - каже волонтер Богдан. 

Саме небайдужі люди орендували бабусі квартиру у Києві. Галині Михайлівні купили одяг, привозять продукти. Квіти дають на реалізацію знайомі – щоб мала підробіток і змогу – перебувати у звичному середовищі, серед людей. Але не пройшло ані дня, щоб баба Галя – не згадувала про свій дім.

Бабуся поїхала до свого будинку і розповіла свою сумну історію

Галина Михайлівна разом із волонтерами поїхали до будинку старенької у Старих Петрівцях. Жінка у розпачі через побачене, адже російська ракета знищила усе, що в неї було. 

"Я на пошті майже 50 років пропрацювала і ні разу не була у відпустці. Робила, робила, робила, робила, заробляла… Ми ж і свині тримали, полуницю вирощували", - згадує бабуся. 

У знищеному будинку вона знаходить – ікони та картини, які сама вишивала. Там вона також знаходить портрет молодшого сина, який загинув ще будучи дитиною. Є ще старший син, Микола. Про нього бабця – не воліє говорити: він фактично викрав документи на будинок і нині – відмовляється з нею спілкуватися. На відновлення паперів – потрібен час. А його у бабусі, якій за місяць виповниться 85, обмаль.

Після відвідин рідного будинку, бабуся з волонтерами повертається до Києва, вона просить зупинитися біля храму в своєму селі, щоб там помолитися. 

Жінка боїться залишитися на вулиці, хоча вірить - добрі люди не дадуть. 

Нагадаємо, як живуть люди у знищених селах Миколаївщини і що вони кажуть. 

Читайте також:

• Що змінилося в іранських “Шахедах” російського виробництва: детальний аналіз запчастин
• Власниця салону краси на Київщині вимагала стерти патріотичні малюнки на асфальті: чим це обернулося
• Пожежа у відомому притулку для тварин у Києві: свідки розповіли, що сталося