Він вітається з ним щоранку і щотижня їздить до нього на могилу – батько спецпризначенця Сергія Сєнчева каже, сім років, відколи загинув син, втратив сенс життя. Сергій Сєнчев загинув від поранень, коли виносив товариша з палаючого бронетранспортера. Це сталось під час бою за висоту Савур-Могила у 2014. Помер під час евакуації вертольотом до госпіталю. До Дня батька, який відзначають 20 червня, батько спецпризначенця розповів Суспільному, яким був його син та як живе без нього нині. 76-річний Олексій Сєнчев батько двох синів-військових, чоловік – колишній військовий. Майже двадцять років живе сам у селі Нова Павлівка Кропивницького району. Менший син загинув, захищаючи незалежність України. З старшим – не спілкується. “Старший син – підполковник, залишився в Росії. Я не можу через себе переступити і він мені не телефонує”. Родинні світлини розклеєні на стінах у двох кімнатах. “На цій світлині – я курсант військового училища, стою в почесній варті на Савур-Могилі на Донбасі, де загинув менший син. У мене мороз по шкірі. Як це можна так? Чи міг я тоді подумати, що на тому самому місці загине мій менший син?” Олексій Сєнчев розповів, що востаннє розмовляв з сином у серпні 2014. “Батьку, каже, ти у 1968-му стояв у почесній варті на відкритті пам’ятника на Савур-Могилі. Підкажи, там є якісь укриття, бліндажі? Звідти б’ють сепаратисти з мінометів, так він сказав, а нас кинули на штурм. Я розмовляв з ним близько 12-ї ночі, а вранці мені подзвонили і сказали, що Сергій загинув”. Сергій Сєнчев у 2012 році перевівся в 3-й полк спецпризначення на посаду заступника командира з особового складу. З 2014 року брав участь в Антитерористичній операції на Сході України. Пройшов бої за Слов'янськ, Краматорськ, Амвросіївку. Похований на Рівнянському кладовищі в Кропивницькому.