До дня батька, який відзначають 20 червня, кореспонденти Суспільного дізнались, чого навчає та як виховує своїх дітей засновник сап-руху в Черкасах Любомир Коломієць. Черкасець став батьком у 24, а нині пишається, що триматися на дошці навчає й найдорожчих людей у житті – сина й доньку. "Це були найочікуваніші кроки в нашому житті – народження дітей. тому до цього йшли свідомо. Нам з дружиною хотілося, щоб діти були з нами в найактивніший період нашого життя. Вони з нами завжди, у походах, на велику, на сапах, в горах. За свої неповні дев'ять мій син бачив все те найкрутіше, що бачив я за свої 33 роки. Діти змінили його з середини і стали головними мотиваторами в житті, тому чоловік проводить разом з родиною якомога більше часу: "Коли народився мій син, спочатку мені було сташно, бо я не знав, чого я можу його навчити. А потім я зрозумів: накраще, що можу зробити для нього – навчити бути хорошою людиною. Ц е моя міся як батька". "Діти стали каталізаторами позитивних змін у моєму житті. З розумінням батьківства прийшло відчуття великої відповідальності". За словами дітей, їх тато – лагідний і зовсім не строгий: "Він добрий, веселий. Він дуже любить з нами гратися і їздити в подорожі. І дуже любить на сапах кататися і нас навчив. Спочатку навчив нас сидіти на колінах, потім навчив нас тримати рівновагу. Потім ми встали на ноги і він нас тримав за руки, щоб ми не впали у воду", – розповіла донька Любомира Квітослава. Нині Любомир вважає себе найщасливішою людиною у світі. Але усього цього не було б без підтримки дружини, бо саме вона допомогла здійснити дві його найбільші мрії – придбати першу в житті дошку для веслування й мати дітей. "Коли моя дружина отримала декретні, вона прийшла в серед робочого дня до мене, поклала ці гроші на стіл і каже: купи, будь ласка, собі врешті сап-дошку, досить уже нею марити. Це стало початком сап-руху в Черкасах". Нині захоплення сапами згуртовує всю родину. Але такі дружні вони не лише на воді: "Ми допомагаємо один одному, наприклад, разом стаємо і прибираємо. Або, я наприклад, приготувала, а він помив посуд", – розповіла дружина Любомира Тетяна. Свою родиною ідеальною не вважають. Але попри все, нині такі ж закохані, які 11 років тому. "Зазвичай я кажу, що я хронічно хвора цією людиною. Я цим навіть. пишаюся, тому, що я дійсно його дуже люблю. Хоча спочатку я цього не казала. Казала, що я його просто обожнюю", – зазначила Тетяна. У свою чергу любов, але вже до дітей, пара "носить" не тільки у серці, а й на тілі. В обох на руках – татуювання із малюнками Захарія й Квітослави. Перше татуювання зробив Любомир 4 роки тому, і це якнайкраще нагадує йому, що він "Тато": "Коли я зробив перше татуювання, я зрозумів, що я хочу носити їх з собою до старості, до кінця життя. Це те, що я хочу показати онукам. Я завжди можу подивитися на цю картинку і одразу згадую конкретний день, коли це було створено. Тому що за кожною із них стоїть душа". Бути "татом", за словами Любомира, – найпочесніше, але й найвідповідальніше звання, тому разом з дружиною зробить усе, аби їхні діти виросли хорошими людьми. Авторка Ольга Гуржій Читайте також На Черкащині визначили переможців обласного етапу "Джури" Син продовжує справу батька: на Черкащині вшановують пам'ять художника Івана Фізера Два тижні моря: черкаські діти-пільговики повернулися з відпочинку