В інтерв’ю #Буквам Євген Вольнов розповів про історію появи “майора Чорнобаєва”, поділився своїми спостереженнями щодо ментального портрета середньостатистичного росіянина, яким він телефонує, та поглядами на події в Україні в розрізі військової агресії РФ.

Ти вже не перший рік спілкуєшся з росіянами у своїх телефонних пранках. Як би ти міг загалом охарактеризувати свої враження від спілкування з ними? 

В принципі, вони дуже слухняні. Якщо ти прикидаєшся якимось авторитетом, або кажеш, що ти з Москви, то вони готові робити все, що ти їм скажеш – вони наче раби. Хоча чому “наче”? Вони і є рабами. Дуже часто використовую цей прийом. Кажу, що я, наприклад, з адміністрації президента – і все, вони готові робити  усе, що завгодно. Якщо ти пам’ятаєш, була “Зимняя вишня” в Кемерово [Пожежа в ТРЦ “Зимняя вишня” 25 березня 2018 року – прим. автора]. У мене є відео, де чоловік, якому я зателефонував і сказав, що я з адміністрації президента, на тому місці, де тільки-но згоріли діти, і люди почали приносити квіти та іграшки, ходить та збирає ці іграшки в пакети для сміття! Не наступного дня, не через тиждень – у той же день! Поки там люди стоять, які приносять ці іграшки та квіти – він їх викидає в пакетик. Це – один із прикладів, що свідчить про сліпу слухняність та керованість, характерну багатьом росіянам, яким я телефоную. 

Які їхні відмінності від українців на ментальному та поведінковому рівні ти відзначив для себе за ці роки?

Я ж і кажу – в тому й особливість, що, по-перше, вони дуже слухняні. Я реалізував один і той же сценарій – телефонував в Україну і телефонував в Росію. В Україні мене посилали під три чорти, в Росії ж казали: “Окей, добре. Ми все зробимо”. По-друге, мені набагато легше їх тролити, тому що українці не ведуться на тролінг так, як ведуться росіяни. Тобто коли ти починаєш якимось чином заводити українця у ментальну пастку, він каже: “Та йди ти на х*й”. І кидає слухавку. А росіянин буде тобі доводити, що не верблюд, що він – класний чувак, що він тебе знайде і все таке інше.

Та зараз дехто намагається просувати наративи про “хороших росіян”. І що найтривожніше – такі заяви можна почути від окремих представників української влади. На основі твоїх розмов з росіянами та твоїх особистих думок — чи є взагалі в цьому сенс?

Треба розуміти, що тези про “хороших росіян” просувають ті, хто або танцювали у саунах у тих росіян, або намагалися разом з ними заробляти гроші в їх серіалах – типу Люсі Арестович. Тому слухати  цих у*банів не треба взагалі. Гарний росіянин – це росіянин мертвий! В Україні цих довбо**бів бути не повинно, пішли вони на х*й зі своєю культурою та росіянством – нехай, суки, страждають у своїй Росії! Я категорично проти того, щоб надавати їм громадянство, бо якого біса вони тут забули?! Ми зараз будемо ціною життя наших громадян відбиватися від Росії, а вони приїдуть на все готове?! Пішли вони на х*й!!

З початком повномасштабної війни багато хто знає тебе в амплуа майора Чорнобаєва – коли і як у тебе виникла ідея зі створенням цього персонажа і загальна концепція дзвінків родичам окупантів?

Спочатку був класичний майор Поздняков – я вже дуже давно використовую це псевдо для таких дзвінків. Це було просто рандомне прізвище, яке я використовував. Але оскільки ці дзвінки дуже схожі, адже я їм розповідаю одне й те саме, а потім вони починають волати – вирішив внести якесь різноманіття, вибравши інше прізвище. Ще був майор Стугнов [від назви українського ПТРК «Стугна-П» – прим. автора], або Бєлогородов – це з приводу тієї переправи [знищеної переправи  окупантів через річку Сіверський Донець поблизу Білогорівки на Луганщині – прим. автора].

Але Чорнобаївка була у всіх наших на слуху. Ти ж розумієш, що ці дзвіночки – вони для наших, в першу чергу. Всі наші знають, що таке Чорнобаївка. А росіяни – ні!

У цьому також є свій прикол, коли я їм представляюсь «Чорнобаєв  Степан Андрійович», вони “Ааа, Чорнобаєв, добре-добре…”. Тепер всі знають про майора Чорнобаєва – і малі діти, і літні люди. І це дуже кльово. Не тому, що всі про мене знають – вони не знають, хто такий Жека Вольнов, розумієш? Вони знають, що є якийсь там майор Чорнобаєв.

Кайф в тому, що цей терапевтичний інструмент спрацював. Є люди, які отримують трішки полегшення, коли чують, як волають російські мамки. Це і є мета. А не те, щоб всі дізналися, хто такий Жека Вольнов.

Щодо мети. Хотів би дізнатися про це детальніше. Мета цих дзвінків – просто нагода розважити себе та слухачів, чи все ж за цим приховане щось ще?

Насамперед – це створення терапевтичного контенту, тому що всі ми маємо великий стрес “завдяки” росіянам.

Всі ми бажаємо їм помститися, але безліч людей не мають можливості відрізати окупанту голову або, наприклад, вистрілити йому в обличчя, адже військовослужбовців – всього нічого у відсотковому відношенні від усього населення.

Росіяни думали, що у них є ракети, їх мародери на танках, що вони invincible (невразливі – англ.), що ми не зможемо їх дістати, що вони захищені в тилу… А ОСЬ І НІ, Б**ТЬ!! А Х*Й ТАМ!! Не захищені! Я доберуся до кожного! Ну не до кожного, зрозуміло. Але доберуся до тих, хто відправив своїх чоловіків, синів, братів нас вбивати.

Я маю дуже багато зворотнього зв’язку різних людей будь-якого віку, будь-яких верств населення – всім це дуже подобається, і вони від цього отримують задоволення. Тож в першу чергу – це терапія. В другу чергу – дуже кльово те, що росіяни показали це на своєму ТБ.

Тепер кожна кацапська мамка знає, як вона буде волати, коли їй зателефонує… ну, може, не майор Чорнобаєв, а якийсь клерк російської армії, який повідомить їй, що її син зник або загинув.

Таким чином вони мають розуміти, на що вони погодились. Вони мають розуміти, до чого призводить їх мовчання. Тому що їм завжди подавали цю війну як перемогу, як геройство: “Ооо, як добре!”.

А ні – ось воно, ось ціна цього всього. Це сльози, це стрес, це жах, це волання, це кінець життя, тому що до тебе вже не приїде твій **баний синочок і не зробить тобі онуків. Тому що ти, довбо**б, відправив його в іншу країну зі зброєю.

Взагалі вважаю, що будь-який процес, будь-яка дія має бути багаторівневою та багатобічною – це має бути і прикольно і корисно. І приносити гроші, якщо це можливо – та це, звичайно, не стосується дзвінків родичам окупантів від майора Чорнобаєва. Я, в принципі, кажу про те, що якщо ти чимось займаєшся і робиш це кльово, ти маєш це робити добре, це має приносити задоволення та користь тобі та іншим.

Про показ тебе на російському ТБ – ти маєш на увазі той момент в етері одного з пропагандистських шоу “Первого канала“?

Так. Тобто, вони зробили за мене мою роботу, розумієш? Я ніколи б у житті своїм телеграм-каналом чи ютубом не достукався б до російських мамок. А ці довбо**би самі притягли мій дзвінок до себе на телевізор і пустили його в ефір. Причому найцікавіше – вони кажуть, що у дзвінку “він глумиться”. Де там глум? Я просто повідомляю – це я навіть не вигадував прикольну історію його смерті. І жодних деталей, як я роблю зараз – що його там, наприклад, собаки чорнобаївські зжерли, розумієш? Тобто, дзвінок є максимально коректним. А верещить вона ах*єнно!

Ти кажеш, що твої дзвінки направлені на українську авдиторію. Тобто ти не розглядаєш це як можливість вплинути на авдиторію російську?

Було б наївним вважати, що завдяки моїм дзвінкам росіяни подумають, що “Ой, навіщо нам нападати на Україну? Н

Джерело