Ранок 4 березня 2022 року. Восьмий день повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Того дня у Бучі ще кілька годин була електроенергія, і камери спостереження зафіксували військових РФ, які почали заходити у місто. О 10:20 п’ятеро росіян проходять повз магазин на вулиці Києво-Мироцькій. Йдуть повільно, ймовірно, знаючи, що українські війська відступили з міста. Один з росіян помічає біля магазину морозильну камеру, відкриває кришку та дістає кілька пачок морозива — собі та іншим. За кілька хвилин запис обривається. А за 20-ть неподалік від цього місця розстріляють першого цивільного.

Журналісти Суспільного у розслідуванні "Розстріл на Києво-Мироцькій" похвилинно відтворили події того дня на відрізку вулиці Києво-Мироцької й встановили військових РФ, ймовірно причетних до вбивства Володимира Асаулова та трьох друзів: Максима Кузьменка, Анастасії Яланської й Сергія Устименка. Короткий запис з вцілілої камери спостереження, а також фото і відео, які зробили загиблі, стали головними доказами у розслідуванні цих воєнних злочинів.

Дивіться також: Масові поховання, знищена "Мрія", шафка — річниця звільнення Бучі, Бородянки та Гостомеля в фотографіях Суспільного Окупація Бучі

4 березня російські війська входили у Бучу з кількох напрямків, зокрема зі сторони села Мироцького, що на захід від міста. Колона російської десантної техніки заїхала на вулицю Києво-Мироцьку о 9:11 ранку. Окупантів зафіксувала камера спостереження одного з підприємств на початку вулиці.

На відео машини російського десанту їдуть вулицею Києво-Мироцькою у напрямку центру Бучі. Через кілька хвилин росіяни помітили камеру і розстріляли її, але відео вціліло.

Цей запис, а також інші фото та відео, що свідчили про перебування російських військових на Києво-Мироцькій, журналістам Суспільного надав чоловік, який хотів зберегти анонімність.

Друзі

Того ранку росіяни вперше зайшли на Києво-Мироцьку. На цій вулиці, за півтора кілометра від місця, де росіян зафіксувала камера спостереження, живе сім’я Устименків.

"Почалась стрілянина з самого ранку. Дуже інтенсивно стріляли", — пригадує Тетяна Устименко.

Сім’я Устименків — з Донецька. На Київщину переїхали, коли син Сергій після дев’ятого класу почав навчатися в Ірпені. Повернутися додому так і не змогли через війну, яку росіяни почали на сході України у 2014-му.

Сергій захоплювався машинами, відкрив з друзями автомайстерню. У березні 2022-го йому було 25. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він був у Києві, а батьки залишилися вдома, у Бучі.

"Сергій дуже хотів, щоб ми виїхали з Бучі, практично щодня просив, — розповідає Тетяна. — Сергійко був у Києві. Ну, він так мені казав. Виявилось, не зовсім так. Він мені не розповідав, що волонтерив, їздив кудись".

У перші дні березня Сергій з друзями — Максимом Кузьменком і Анастасією Яланською — жив у будинку ще одного спільного друга у селі Гатному біля Києва. Разом і волонтерили.

26-річна Анастасія до 24 лютого жила у Києві й працювала в IT-компанії. Незадовго до великої війни отримала посаду, про яку мріяла.

"Я така була горда за неї. Вона була щаслива. Досягла ще одного рівня, піднялася ще вище. І могла б ще більше досягнути, звичайно, тому що в неї вже не було кордонів і неможливого не було", — згадує її мама Юлія Саленко.

У Насті був телеграм-канал, в якому вона розповідала про книги, життя і роботу. У березні в телеграм-каналі почали з'являтися дописи про волонтерські поїздки.

"Чим у гарячішу точку ти прямуєш, тим більше тебе відмовлятимуть на блокпостах. Але побачивши рішучість в очах, побажають сили, подякують і попросять бути обережною", — писала Анастасія другого березня.

"Настя почала присилати мені відео, де вона була вже за кермом, почались її перші волонтерські походи. Спочатку в садочок. Це її дуже вразило", — каже мама Насті.

Жінка спілкувалася з донькою телефоном, адже живе за кордоном. Розповідає, що просила Настю покинути Київ: "Були можливості виїхати, і друзі пропонували, але вона сказала: "Це мій дім. Я нікуди не поїду. Буду тут до кінця, скільки знадобиться".

Друг Насті й Сергія — 28-річний Максим Кузьменко — родом із Мелітополя, але зі студентських років жив у Києві. Працював у барі "Зміст".

Батьки Максима були у Мелітополі, окупованому з першого дня повномасштабного вторгнення. Наталія Кузьменко — мама Максима, розповідає, що він волонтерив ще задовго до повномасштабного вторгнення. Про його поїздки у березні 2022-го вона дізналася з соцмереж друзів.

"Для нас це було, знаєте, наче так має бути, — розповідає Наталія. — Він завжди підтримував. Попри свої якісь справи, якщо хтось потребував допомоги, він один з перших, хто завжди приходив".

Максим і Настя публікували у соцмережах дописи з номерами карток для збору коштів на допомогу. У коротких відео друзі розповідали, що саме придбали, куди їдуть і що зробили.

4 березня збирались відвезти корм у притулок для тварин у селі Забуччі. Дорогою хотіли заїхати у Бучу — до батьків Сергія. Перед поїздкою вранці 4 березня друзів сфотографували у Гатному (це фото стоїть на кавері цього матеріалу).

Перше вбивство на Києво-Мироцькій

Поруч з Устименками на Києво-Мироцькій живе сім’я Асаулових. Того ранку Ірина Асаулова з чоловіком Володимиром і двома онуками ховалася у будинку, аж раптом помітили, що навпроти їхнього дому щось горить.

"Він (Володимир Асаулов — ред.) каже: "Піду подивлюся, тому що, може, люди горять. Може допомога потрібна", — пригадує Ірина.

Горів автомобіль Mitsubishi Eclipse. Водій — літній чоловік — отримав поранення, але зміг врятуватися. Ірина з Володимиром про це не знали.

"Він вийшов — і, таке враження, черга — автоматна, чи ні. Не знаю. Я у цей момент зрозуміла, що його вбили. Не знаю чому — інтуїція. Думаю, що прицілилися. Це снайпер, тому що в голову одразу", — розповідає Ірина Асаулова про загибель свого чоловіка.

64-річного Володимира Асаулова вбили на дорозі біля його будинку, коли він вийшов, щоб з’ясувати, чи потрібна допомога людям в авто, що горіло. У нього влучили двічі. Обидва постріли прицільні — у голову.

Поруч із тілом лежав розбитий телефон. Через місяць Ірина його полагодила і знайшла в ньому фотографії, які Володимир встиг зробити перед загибеллю.

Останнє фото зроблено о 10:42. Володимир помітив російські бойові машини десанту, шлях яким перегородив екскаватор — раніше це зробили місцеві. Ці БМД стоять у напрямку центру Бучі.

Вбивство друзів

З 10-ї ранку друзі були у дорозі. Анастасія знімала шлях. Останнє відео — біля супермаркету у центрі Бучі. Сергій — за кермом, поруч Максим, а позаду сама Анастасія. "Ой, Боженьку, допоможи нам. Праворуч", — каже Сергій. В цей момент автівка повертає на Києво-Мироцьку. Час на відео — 11:43.

З того місця до будинку батьків Сергія їхати дві-три хвилини. Друзі не знали, що попереду стоять російські військові, а поряд з будинком батьків вже вбили людину і розстріляли цивільне авто.

Мама Сергія кілька годин намагалася зв’язатися з сином. Під час одного з дзвінків слухавку підняли. Та відповів не Сергій.

"Слухавку сусід взяв. Відповів, що це — не синок, — розповідає Тетяна. — "Синок лежить біля мого порогу. Біля нашої хвіртки". Ми й вискочили з батьком. Побігли вниз, тому що там якесь авто згоріле стояло. І лежала людина. Це був сусід. А потім розвернулись і вже побачили й автомобіль, і дітей".

Сергія, Анастасію і Максима розстріляли близько 11:45 неподалік будинку Устименків. В авто, яким вони їхали, правоохоронці згодом нарахували 90 отворів від куль.

"Максим отримав кульове поранення у голову. На місці. Настя встигла вискочити. Але її розстріляли у ноги, і вона впала. Сергій теж вискочив з авто, прикрив Настю собою. Їх просто добили", — розповідає мама Анастасії.

Тіла трьох молодих людей забрали з дороги у другій половині дня, коли росіяни вже пройшли цю ділянку вулиці та просунулися до центру міста.

Батьки Сергія похоронили його, Максима і Настю на своєму подвір’ї. "Сусіди Саша з Льошею рили могилу. Валера (батько Сергія — ред.) дітей відмивав, бо я не тямила. Вони ж були розстріляні. Написала кожній дитині прізвище, ім'я, по батькові, дату народження. І написала: "Розстріляний 4 березня 2022 року". Тому що якби нас розстріляли, що було абсолютно вірогідно, якби розбомбили, що було теж абсолютно можливо, я не хотіла, щоб діти залишились неопізнаними".

Тіла друзів змогли перепоховати після деокупації Бучі. Судмедекспертиза показала, що Максим отримав два кульові поранення. В Анастасію влучили шість куль. Сергій отримав дев’ять кульових поранень.

Камера, яку не помітили росіяни

Загалом під час російської окупації у березні 2022-го у Бучі загинули близько 700 цивільних. Вбивства Володимира, Анастасії, Максима і Сергія — це лише один з сотень прикладів звірств росіян. Нині ці воєнні злочини на Києво-Мироцькій розслідують у Головному управлінні Служби безпеки у Києві та Київській області.

Журналісти редакції розслідування Суспільного провели власне розслідування, щоб встановити, хто з російських військових причетний до вбивств.

Окрім відео з камери спостереження, яка зафіксувала росіян на в’їзді у Бучу, наше джерело надало відео з камер спостереження невеликого магазину, що розташований на Києво-Мироцькій — між в’їздом до Бучі зі сторони Мироцького та місцем, де були вбиті Володимир і друзі. Це відео стало головним доказом у нашому розслідуванні.

Камера об 11:20 зафіксувала перших росіян: п’ятьох військових з білими пов’язками й георгіївськими стрічками на одязі. Вони оглядали вулицю і повільно йшли вперед.

Йшли до того місця, де стояв екскаватор. За ними їхали бойові машини десанту. Одна з них потрапила на відео лише частково — у цей момент зникла електрика. Запис припинився об

Джерело