Як багато хто й припускав, «вічний президент» Туреччини Ердоган, незважаючи на численні соціально-економічно проблеми країни, легко виграв у опозиції президентські та парламентські вибори, а турецька демократія програла разом з євроатлантичним курсом Туреччини, яка тепер впевнено та жадібно дивиться на Схід, Кавказ і Центральну Азію.

Інша справа, що під час виборів країна чітко розділилася на два табори, а вкрай висока явка виборців показує, що населення чекає на зміни, а не на консервативну стабілізацію Туреччини.

Але Ердоган ще може утримувати владу авторитарними методами, але вже не здатний, до очікуваних турецьким народом, позитивних змін, а лише до «закручування гайки» або до «маленької переможної війни» із сусідами.

І те, й інше він уже встиг випробувати.