Він розповів Суспільному, що за пів року до початку повномасштабного вторгнення був юристом в одній з агрофірм області. Рішення долучитися до лав ЗСУ прийняв у перший день повномасштабного вторгнення.
"25 лютого зібрав рюкзак. Дружина, тоді ще наречена, була на роботі, написав їй, що де стоїть, де ключі від машини, як заводити. Взяв рюкзак і пішов, не знав, чи я в той день вернуся, чи не вернуся. Прийшов у військкомат і чекав. Вийшов один із працівників ТЦК і питає: "Чи є тут психологи, морально-психологічне забезпечення?" "Є", — кажу. У мене військово-облікова спеціальність така. Він каже: "То ходи". З того часу і до сьогодні служу в 105 бригаді ТРО".
18 червня 2022 року Дмитро з нареченою Олею мали святкувати весілля. Дмитро каже, в перші дні мобілізації сподівався, що до цієї дати вдасться ворога вибити з України. Попри те, що сталося інакше, весілля вирішили не переносити. Зараз Дмитро майже рік служить на Харківському напрямку.
"До повномасштабного вторгнення на Харківщині не був. Пригадую, ще коли вчився в аспірантурі, мій науковий керівник каже: "Поїдь у Харків, завези своїй опонентці дисертацію". Кажу: "Я ж можу відправити поштою, чого буду їхати аж у Харків?" А він каже: "Поїдь, коли ти ще там будеш? Може, за життя ніколи не будеш". А сталося так, що я вже тут майже рік".
Дмитро служить близько до державного кордону. Росіяни часто обстрілюють прикордонні села мінометами, градами та ракетами з систем С-300.
"Підрозділи нашої бригади роблять усе можливе, щоб окупант не пройшов на вивіреному нам напрямку".
У липні в складі оперативної групи боєць їздив на соледарський, лиманський та донецький напрямки. Під час відрядження працював у понад двадцяти батальйонах з різних бригад.
"У складі оперативної групи надавав допомогу та вивчав спроможність виконувати бойові завдання окремих батальйонів. Коли був у відрядженні, фіксував дані й доповідав, у якій бригаді не повністю укомплектована група контролю бойового стресу. Мова про професійних психологів, їх не вистачає".
Морально допомагає і мотивує наших військових активний тил, який підтримує, донатить та волонтерить, каже Дмитро.
"Благодійний фонд наших волонтерів у Гусятині називається "Воїни Надзбруччя". Якщо його допомогу порівнювати з допомогою, яку надає Гусятинська селищна рада, то це небо і земля. БФ "Воїни Надзбруччя" дуже багато допомагає нашим військовим. В основному вони збирають кошти на автомобілі. Потім сприяють з ремонтом, телефонують, запитують про потреби. Дуже приємно, це підвищує морально-психологічний стан. Відчуваєш, що ти не один. Але потрібно більше допомоги".
У жовтні 2023 року Головнокомандувач ЗСУ нагородив Дмитра Савчука почесним нагрудним знаком "Хрест Військова честь".
"Те, що я отримав цю нагороду, мені дуже приємно, тим паче від Валерія Залужного. Зараз вона знаходиться в кабінеті мого батька, нехай буде в надійному місці. Йому також приємно її бачити. Вважаю, що потрібно частіше нагороджувати військовослужбовців, сержантів, зокрема, щоб їх це ще більше мотивувало. Вважаю, що саме ця категорія найбільше заслуговує на визнання".
На запитання, заради чого воює, Дмитро Савчук відповів:
"Заради перемоги, звичайно. Заради дружини, рідних, своєї землі та щасливого майбутнього. Якби я не пішов служити в ЗСУ з перших днів, то б сам себе не зрозумів. 25 лютого 2022 року я пішов у ТЦК та СП тільки для того, щоб допомогти нам швидше досягнути перемоги. Крім військової кафедри в мене не було жодного військового досвіду, але я знав, що точно чимось буду корисним. Якраз це було одним із чинників — принести користь державі. Я не знав, як можу її принести, не пішовши в ЗСУ. Таких хлопців, як я, у перші дні було сотні тисяч по всій Україні, для мене велика честь бути серед добровольців. Хоч не вважаю свій вчинок героїчним, це конституційний обов’язок — захищати територіальну цілісність України".
Джерело
