Вона гралася в ляльки і хотіла стати вчителькою. Але несподівано для усієї рідні Світлана Земліна стала медсестрою, пішла служити у військо. 26-го березня біля селища Шуми на Донеччині під кулями вона врятувала поранених бійців. В селі, де живе військова медсестра, Суспільне познайомилися з її великою родиною та розпитало, як вдалось виховати таку сміливицю. На двох з чоловіком у Людмили Панасюк семеро дітей і дев'ятеро онуків. Дівчина в мереживній сукні на фото – та сама військова медсестра Світлана Земліна, яка 26-го березня рятувала поранених бійців. 26 березня у день обстрілів її мама була на роботі, новини почула по радіо. "Прийшла з роботи, бо в нас там поганий зв'язок, щоб її набрати. Не брала, я знов в інтернеті все шукаю. Потім передзвонила. Кажу: що там, Свєта, у вас робиться? Вона почала плакати, бо вона Максима добре знала, з ним три роки служила", – пригадує мама Світлани Людмила Панасюк. Читайте також: Рятувала поранених на передовій: військова медсестра представлена до державної нагороди 27-річний Максим Абрамович з Дубровиці загинув під час того обстрілу. Тоді ворожі війська вбили чотирьох бійців, а двох поранених медсестра Світлана врятувала. "Звичайно, дуже гордість. Але це ж могла вона там загинути, своє життя залишити. Всередині все завмирає, сльози на очах. Тривога, тривога... Я кажу: ти мені подзвони, що в тебе все добре, щоб я тебе почула", – каже мама Світлани. Телефонні розмови з донькою у Людмили Панасюк щодня. У війську Світлана Земліна служить четвертий рік. Пані Людмила каже, що донька здивувала усіх, коли після завершення Рівненської медичної академії одразу підписала контракт і стала бойовою медсестрою "Едельвейсів", 10-ї гірсько-штурмової бригади. "Вона від такого дуже далека була. Навіть її класний керівник казав, що скоріше Валя таке зробить, бо вона в нас така більш бойова і має більш хлопчачий характер. А Свєта була дуже ніжна, тендітна завжди. Спочатку хотіла навіть поступати на педагога. А потім різко все змінилося і захотіла поступити на медика", – додає Людмила Панасюк. Валентина і Світлана – зведені сестри, народжені з різницею в шість днів, і навчалися в одному класі. "Вона мене завжди прикривала, бо вона така була тихенька, а я така буйна дівчина була. А вийшло все навпаки – вона пішла, а я тут", – розповідає сестра Світлани Валентина Кирилюк. Коли дівчина приїздить додому після чергової ротації, уся велика родина збирається разом. "Спілкуємося, бо заскучали. З дітьми дуже грається, бо вона любить дуже дітей, фотографуються. І діти її люблять", – каже сестра Світлани Наталія Тищенко. Світлана гостювала удома на Різдво, а в серпні-вересні після ротації має приїхати у відпустку, – кажуть її рідні. При цьому додають, що на повернення чекають щодня. І так вже четвертий рік її служби у війську.